Очільник РФ Путін вчергове «переобрався» на новий термін. За результатами «виборів» російська ЦВК нарахувала йому 87,28% голосів. Як наслідок, «вибори» показали ілюзію підтримки російського суспільства тоталітарного режиму поряд з численними фальсифікаціями під час голосування. «Фіктивна» перемога Путіна надасть «легітимність» йому та всім його рішенням, зокрема продовженню захоплення нових територій до повноцінної імперії. Аналітикиня Любов Дмитрук спеціально для «Стратегічної візії» залучила експертів з політології та безпеки до аналізу ряду викликів для національної безпеки України, які стосуються гібридного впливу РФ.

Передумовою для нових кроків реалізації «імперських» амбіцій у війні проти України є посилення негативних настроїв серед російського суспільства. Новий етап «президентства» Путіна розпочався із чергової терористичної атаки в одному із торговельних центрів РФ. Напередодні було виявлено підозрілий рух поліцейських машин біля ТЦ «Крокус Сіті Мол» до вчинення теракту. Попередньо, влада США попередила Москву за два тижні до теракту про те, що саме локація ТЦ «Крокус Сіті Мол» може стати мішенню терористів. Після вчинення теракту російські ЗМІ почали доводити причетність «українського сліду». На наступний день Путін заявив про відповідальність української сторони та заперечення відповідальності ІДІЛу. Ця заява стала ще одним елементом зображення України як ворога, яке пояснює російському суспільству, чому вони мають продовжувати воювати проти України. Опитування Open Minds для Financial Times підтверджують негативні настрої росіян щодо України. Так 50% росіян вважають, що за терактом стоїть українська влада.

Скріншот телеграм-каналу «Скадовський захисник»

Невдовзі після вчинення теракту (що може вказувати й на зв’язок цих подій) Путін підписав і указ про мобілізацію у період з 1 квітня по 15 липня. Путін планує підтягнути основні сили для застосування на важливих ділянках фронту. Як повідомляє The Economist, РФ готується до нового наступу по всій лінії фронту. Затримка допомоги, страх ЄС викликати ядерну війну та затягування ухвалення пакету допомоги від США є сприятливими умовами для російського керівництва продовжувати наступальні дії.

«Повномасштабне вторгнення РФ в Україну мало реалізувати путінські амбіції щодо відновлення величі російської держави. – вважає науковий працівник відділу політичної системи центру внутрішньополітичних досліджень Національного інституту стратегічних досліджень Іван Валюшко. – З огляду на практику крадіжки історії це мав бути своєрідний симбіоз СРСР та Російської імперії. Попри те, що початковий задум бліцкригу не увінчався успіхом, від імперських намірів захоплення України Кремль не відмовився. Саме завоювання нових територій було і є головною метою Путіна, закамуфльованою під нелогічні конструкції типу «денацифікації» та «демілітаризації» України. Водночас у планах спостерігається очевидна деформація: втримання України в орбіті російського впливу неможливе без її покорення, а курс на фрагментацію держави означає, що незавойовані РФ території орієнтуватимуться передовсім на Захід і аж ніяк не на РФ. Взаємна суперечність цих намірів означає, що паралельно з примусом України до капітуляції на полі бою, Путін намагатиметься створити осередки дестабілізації всередині країни. Цілком у межах імперського принципу «розділяй і владарюй».

Як короткостроковий наслідок теракту, РФ посилила енергетичний та економічний «шантаж» через постійні обстріли України. Зокрема, керівник ГУРу Кирило Буданов заявив про накопичення крилатих ракет «Калібр», які можуть використовуватись для ударів по критичній інфраструктурі України. Ударі по критичній інфраструктурі мають для України свої економічні наслідки.

«Найбільшим економічним викликом для України стане розбудова самодостатньої енергетичної системи, збільшення використання розподіленої генерації, альтернативних джерел енергії та впровадження програм енергоефективності в побуті, комунальному та приватному секторах», – зазначає заступник директора департаменту економічної політики – начальник управління регіонального розвитку Львівської ОДА Вадим Табакера.

Поряд з цими викликами може вплинути російська пропаганда. Вона тривалий час була присутня в інформаційному просторі російського суспільства. Не варто виключати суттєвий вплив російського контенту на українців починаючи з 2000 р. Можна виокремити основу властивість російської пропаганди – вміння змінюватись в існуючих умовах ведення війни на інформаційному просторі.

«Основні канали впливу російської пропаганди: соцмережі – в основному телеграм-канали, тік ток, а також ютюб, – зазначає політолог Олег Санжаревський. – Основні теми, які вкидають росіяни для поляризації українського суспільства, які варто перерахувати: зрада (на всіх рівнях), втрати в армії, несправедлива мобілізація, нелегітимний Зеленський, майдан № 3, масова втеча українців за кордон, ненадійність союзників, криза в керівництві – Зеленський проти Залужного, мовне питання (знову), блокування кордонів, ненависть між українцями і поляками»

Вже зараз можна побачити прояви поляризації українського суспільства на прикладі російського пропагандистського відеоролика про мобілізацію в Україні. Мета цього відеоролику – підірвати довіру між військовим керівництвом та українським суспільством.

Не менш важливим викликом для національної безпеки є внутрішня дестабілізація країни через заяви про нібито «нелегітимність» політичної верхівки, а саме Володимира Зеленського. Аналітики «Стратегічної візії» вже повідомляли про один з прикладів поширення цього наративу через фейкові «новини». Зокрема, СБУ попередила про дезінформаційну кампанію під назвою «Майдан 3» у травні 2024 року. Кремль використовує цю кампанію для того, щоб організувати переворот в Україні.

«Ключовим викликом для дестабілізації буде питання легітимності правління Володимира Зеленського після закінчення його президентського терміну, – коментує політолог Мозоль Михайло. – Паралельно з актуалізацією цього питання у медіапросторі, росіяни спробують провести успішні наступальні операції на фронті. Їхній розрахунок полягатиме в тому, щоб в умовах безпекової кризи, спровокувати кризу легітимності, яка дестабілізує ситуацію в країні. Таким чином, Зеленському окрім безпекових питань доведеться вирішувати питання збереження внутрішньополітичної стабільності».

Ключовою потребою плану Кремля є повалення президенства Зеленського, використовуючи інструмент дезінформаційної кампанії. The Washington Post опублікував звіт, у якому вказав основні цілі цієї кампанії, зокрема, дискредитацію військово-політичного керівництва України.

Однією зі складових російської агресії проти України є намагання РФ використовувати існуючі та провокувати нові внутрішні суспільно-політичні конфлікти з метою дестабілізації ситуації всередині нашої країни.

«Стратегічне завдання РФ – підрив національної єдності, – зазначає завідувачка відділу політичної системи центру внутрішньополітичних досліджень Національного інституту стратегічних досліджень Ірина Павленко. – Основними напрямками, за якими вже діє та очікувано продовжуватиме діяти РФ є: використання проблем з проведення мобілізації (з огляду на наявність значної частки населення, що негативно ставиться до мобілізації та готова чинити агресивний спротив); штучне розкручування теми конфліктного потенціалу стосунків між військовим та політичним керівництвом; інформаційна гіперболізація корупційних скандалів в українській владі; використання фактору зростаючої «втоми від війни» в українському суспільстві; використання суперечностей між суспільством і владою; поширення фейків з метою підриву довіри суспільства до влади. Слід очікувати, що головні зусилля рф сфокусує саме на темах антимобілізаційних настроїв та «втоми від війни». Паралельно із потужною інформаційною кампанією про начебто «готовність рф до переговорів», яких буцімто «не хоче київський режим». В обох випадках мета – посилити до критичного рівня вертикальну напругу між суспільством та владою в Україні. Існує загроза активного використання росією теми начебто існуючої проблеми «легітимності влади» у зв’язку з неможливістю проведення в Україні чергових виборів до виборних органів влади».

Висновки для України

Вищезазначені виклики для національної безпеки України з боку росії демонструють «слабкі» місця, які варто доопрацьовувати у стислих термінах під час війни. До превентивних заходів можна віднести:

• відмова від радянських правил служби та мислення військового керівництва в армії, яке часто заважає вести успішні операції на фронті;
• модернізація техніки відповідно до стандартів НАТО, яка протягом 2 років війни засвідчила свої технологічні переваги перед технікою ворога;
• врегулювання закону про зброю з можливістю захищатись цивільним громадянам;
• військова підготовка громадян, яка дасть змогу підготувати резерви для подальшої війни;
• зміцнення інформаційної безпеки через розвінчування фейків всередині України та у світі, а також навчання медіаграмотності суспільства;
• розслідування корупційних схем серед посадовців, які є однією із причин відтермінування початку переговорів щодо вступу України в ЄС та НАТО;
• залучати інвесторів для майбутньої економічної відбудови через співпрацю з іншими країнами.

Любов Дмитрук,

спеціально для «Стратегічної візії»

Ілюстрація: Pixabay